Лев Глухівський: Криза закінчується й починається економічний ріст

Історію державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні можна умовно розділити на дві частини. Перша – від часу проголошення незалежної України до 2000 року, а друга – після 2000 року, від часу створення двох організацій – Державного департаменту інтелектуальної власності в складі Міністерства освіти і науки України як урядового органу державного управління та Державного підприємства «Український інститут промислової власності», включеного до сфери управління Держдепартаменту.

Про діяльність Інституту за 10 років розповідає перший заступник директора, доктор технічних наук, професор Лев Глухівський.

Леве Йосиповичу, озираючись на ті 10 років, що минули, які Ви можете зробити висновки? Як змінилася робота Інституту? Можете назвати основні події, які сталися за цей час?

Перш за все хочу привітати всіх співпрацівників нашого Інституту з цим славетним ювілеєм. Приємно зазначити, що більша частина нашого колективу працює у ньому понад 10 років. І за цей час за їх участю у т.ч. тут багато що змінилося.
Я можу це визначати по роботі експертизи, оскільки від 2002 року працюю на посаді заступника директора з питань експертизи. Чітко простежується зміна якості експертизи за цей час. Звичайно, вона дуже модернізувалася. Створено, а потім удосконалено автоматизовані системи (АС): винаходів, промислових зразків, торговельних марок, – які перебрали на себе велику частину рутинних операцій експертизи. За експертом залишилося виконання творчої роботи. І з кожним роком зростала кількість операцій, які переводилися в автоматизований режим виконання. Це призвело до поліпшення якості експертизи та пришвидшення процесу її проведення. За ці 10 років строки експертизи заявок скоротилися удвічі.

Які кількісні показники роботи Інституту?

Робота нашого Інституту характеризується кількістю заявок, які надходять, і це великі обсяги. До речі, кількість заявок, починаючи з 2000 року, постійно зростала – щороку на 10 – 20 % – і досягла свого максимуму напередодні світової економічної кризи. Вона, звичайно, вплинула на кількісні показники нашої роботи, надходження заявок дещо скоротилося. Так, в останній докризовий рік – 2007, ми отримали понад 50 тис. заявок, у т.ч. понад 6 тис. – на винаходи, майже 8,8 тис. – на корисні моделі, понад 2 тис. – на промислові зразки, понад 33 тис. – на торговельні марки. До кінця 2009 року ці показники зменшувалися, заявки надійшли в такій кількості: на винаходи – 4,8 тис., корисні моделі – майже 9 тис. (тут спаду не було), промислові зразки – 1,7 тис., торгівельні марки – майже 26 тис. Падіння обсягів заявок корелювалося з падінням ВВП держави, інакше не могло бути. Але у цьому – 2010 році видно, що кількісний мінімум уже пройдено, й у порівнянні з минулорічними показниками вже почався приріст. Вважаю, що це говорить про те, що криза закінчується й починається економічний ріст.

Таким чином, виходить, що основні досягнення за останні 10 років – це здійснення автоматизації процесу експертизи, поліпшення її якості, скорочення строків… Які ще?

До здобутків також можна віднести розробку технології електронного подання заявок. Нині триває експериментальна апробація технології підготовлення та подання заявки на об’єкти промислової власності у формі електронного документа із застосуванням електронного цифрового підпису. За період, який минув від початку апробації (7 червня 2010 року), Інститут отримав кілька сотень заявок. Усі вони пройшли штатну реєстрацію в автоматичному режимі, відповідні матеріали введено до електронного архіву та технологічних БД. Ці заявки знаходяться на стадії діловодства відповідно до правил розгляду.

Треба обов’язково сказати про трудовий колектив Інституту, про підвищення кваліфікації наших співробітників. Як правило, усі експерти, крім вищої освіти – галузевої, – мають ще другу вищу освіту у сфері інтелектуальної власності, тобто вони є й фахівцями з правових питань інтелектуальної власності.

Маємо багато молодих спеціалістів. Щороку до нас приходять випускники університетів, і тому середній вік працівників закладу постійно знижується. Сьогодні цей вік для експертів – 43 роки. Цікавість молоді до нашої сфери діяльності незаперечна. Особливо, якщо молода людина за своєю суттю – енциклопедист, їй подобається досліджувати, занурюватися у вивчення різних тем, проводити пошук інформації в Інтернеті, – це робота для неї. Важливим фактором, який приваблює молодь, є також достойна заробітна платня, яку отримують саме експерти.

В Інституті розпочалася робота із здобуття статусу Міжнародного пошукового органу та органу Міжнародної попередньої експертизи. Такими дослідженнями ми займаємося вже другий рік. Створено спеціальну робочу групу, яку я очолюю. Її члени всебічно вивчають це питання. Безумовно, спочатку цей статус не приведе до зиску, та й зрештою це не комерційний проект. Але він дасть поштовх до підвищення кваліфікації експертів: здійснюватиметься постійний обмін інформацією та досвідом з іншими державами, проводитимуться конференції, засідання круглих столів. А отже – розширяться можливості поліпшення якості експертизи національних заявок. І зрештою це ріст нашого міжнародного іміджу.

Леве Йосиповичу, для Вас особисто, яка подія за цей час стала найважливішою?

Це наше переселення до нової будівлі у 2004 році. Відтоді ми уже не залежимо від орендодавця, бо маємо власне приміщення. Воно збудоване відповідно до європейських стандартів і має найсучасніші умови праці. Усе тут наймодерновіше, у т.ч. архівне сховище для збереження паперових заявок на паперових носіях.

Які ще перспективні роботи чекають Інститут?

Будемо й надалі працювати над автоматизацією процесу експертизи. Формальна експертиза, вважаю, буде колись повністю автоматизована, а експерт братиме у ній участь, тільки якщо виникатимуть спірні питання й система потребуватиме втручання фахівця. Також думаємо над автоматизацією кваліфікаційної експертизи заявок на винаходи, точніше над таким удосконаленням автоматизованого робочого місця (АРМ) експерта, яке дозволило б повністю взяти на себе визначення порядку проведення експертизи і відстеження всіх операцій. У такій редакції АРМ дисциплінуватиме експерта, забезпечить дотримання черг і зведе до мінімуму вплив суб’єктивного фактора.

Лариса Демидова