Чому зростає кількість злочинів на грунті міжнаціональної ненависті

Україні необхідно удосконалити нормативно-правове регулювання у сфері дотримання прав дітей національних меншин, систему соціального захисту  біженців та шукачів притулку і розробити відповідні моделі запобігання проявам нетерпимості та формування толерантної поведінки у дітей та батьків.

Як повідомили УНІАН у Фонді «Відкрита політика», про це заявив генеральний директор Фонду Ігор ЖДАНОВ під час круглого столу «Формування міжкультурного діалогу в дитячому середовищі».

За його словами, важливим також є запровадження системи моніторингу ефективності використання коштів, які виділяються для міністерств і відомств на фінансування відповідних заходів.

Представник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Білорусі, Молдові та Україні Наталія Прокопчук акцентувала увагу на тому, що в Україні  протягом останніх 4 років збільшується кількість злочинів на грунті ненависті. Однією з причин, на її думку, є брак виховної роботи із дітьми, які підростали в 90-ті рр., частина з яких і є зараз носіями расистських, ксенофобських поглядів. "Потрібно, одночасно, працювати і з вчителями, батьками, серед яких теж є ці настрої", - сказала Н.ПРОКОПЧУК.

Радник посольства Швейцарії в Україні Івана ВАГНЕР зазначила, що в Швейцаріїї – країні, яка має вікову історію проживання з представниками багатьох національних меншин, - теж відбуваються зміни в суспільних настроях. Так, нещодавно відбувся загальнонаціональний референдум щодо будівництва мінаретів, де понад 50 відсотків населення країни  висловилися проти такого будівництва.

В презентованій Фондом "Відкрита політика" доповіді «Аналіз державної політики України у сфері дотримання прав дітей національних меншин та формування міжкультурного діалогу» зазначається, що оновними дефіцитами реалізації державної політики у цій сфері є відсутність стратегії, системного підходу, достатнього фінансування заходів спрямованих на вирішення проблеми, яка є актуальною сьогодні, а в майбутньому стане викликом для соціальної солідарності та суспільной стабільності в Україні; непрозора система фінансування відповідних заходів та відсутність моніторингу ефективності використання коштів; недостатня кількість підготовлених з даної проблематики спеціалістів; брак інформації про кращі міжнародні практики.

На думку авторів доповіді, державна політика у сфері формування міжкультурного діалогу останнім часом дещо активізувалася. Нормативно-правова база України в цілому характеризується наявністю достатньої кількості правових гарантій дотримання прав представників інших національностей та протидії правопорушенням із мотивів національної, расової чи релігійної ненависті або ворожнечі, проте більшість положень нормативно-правових актів носять декларативний характер. Заходи, спрямовані на формування міжкультурного діалогу забезпечуються, насамперед, через активізацію діяльності міжнародних та вітчизняних неурядових організацій, а також правоохоронних органів і спрямовується переважно на протидію злочинам на грунті ненависті, а не на профілактику проявам ксенофобії, расизму та антисемітизму; відчувається брак інтеграційних програм, системної роботи щодо формування толерантності серед учнівської молоді.

Див. також: Дітей нацменшин найчастіше ображають на вулиці та в школі