ГМО: заборонити не можна вирощувати

Народні депутати знову підняли бурю довкола популярної теми - генно-модифіковані організми, «реанімація» якої сьогодні мотивована більше бажанням «струсити» населення і заробити політичні бали, ніж реальною заклопотаністю ситуацією і бажанням навести, врешті-решт, порядок у цій сфері.

У плані ГМО в Україні склалася парадоксальна ситуація. Всі знають про те, що в нашій країні вирощуються ГМО-культури, відкрито про це заявлялося неодноразово, але в той же час офіційно таких в Україні немає. Уряд ввів ряд норм відносно необхідності вказувати на упаковці про наявність ГМО в продуктах, але і досі це роблять одиниці виробників, і то більше для піару - мовляв, які ми правильні. Повсюдного ж інформування про вміст ГМО, на що сподіваються споживачі, так і немає.

Закон про ГМО, яких "немає"  

Але, напевно, і не буде, оскільки Україну пропонують проголосити територією, вільною від ГМО. Відповідний законопроект (№ 5286-1) депутата Володимира Даниленка (КПУ) 3 листопада ц.р. зареєстрований в парламенті. У документі пропонується заборонити на території України діяльність, пов`язану із створенням, випробуванням і впровадженням ГМО; виготовлення, продаж та імпорт ГМО і продуктів харчування, виготовлених із вмістом ГМО. Виняток пропонується  зробити лише для наукових цілей спеціальним державним установам, уповноваженим Кабміном або центральним органом виконавчої влади. 

Мета, як завжди, благородна – «для захисту населення від шкідливих для здоров`я продуктів харчування і створення умов для формування здорового покоління».

Але це все в майбутньому, а тепер поговоримо про реалії. За оцінками експертів, в Україні близько 50% вирощуваної сої – ГМО-продукт, кукурудзи – до 20%, «в зв`язках» з ГМО були помічені й інші культури. «Причому всі ці культури вирощуються таким чином, що жоден сорт офіційно не зареєстрований. Виглядає так, ніби Україна ГМО не вирощує», - пояснив керівник групи експертів асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа.

Адже є відповідні інстанції, які контролюють реєстрацію сортів і так далі, вони можуть діяти і в рамках законодавства?..

Враховуючи практично повне невиконання норм і законів, що стосуються ГМО, доцільність прийняття ще одного документа викликає великий сумнів. Швидше за все, якщо законопроект і пройде, то він припадатиме пилом на полицях, а про виконання навіть не йдеться. Експерти схильні вважати його черговою передвиборною декларацією.

За всієї сірості ситуації є все ж цікавий момент. Деякі українські сільгоспкомпанії, які, мабуть, мають велику «любов» до ГМО, угледіли в цьому документі лобіювання інтересів виробників мінеральних добрив. Але якщо врахувати, що на сьогодні в Україні використання мінеральних добрив в 2-3 рази нижче, ніж воно було за часів Союзу і ніж зараз в більшості розвинених країн, то очевидно, що резерв для зростання ринку великий, незалежно від того, вирощуватимуть в країні ГМО чи ні. Актуальним  є швидше інше питання - чи будуть аграрії в змозі купити ці добрива.

Не такий страшний чорт, як його малюють  

Сказати, що ГМО є втіленням уселенського зла, не можна. «З точки зору виробництва ці культури привабливіші тому, що вимагають меншої кількості технологічних операцій, посіви простіше обробляти і, звичайно, це впливає на конкурентоспроможність. Як правило, до ГМО мають відношення кормові і технічні культури. Продовольчі ГМО-культури не вирощуються. Пшениця лише в дослідницьких цілях, але в промислових масштабах її практично ні в одній країні не вирощують», - розповів Володимир Лапа, додавши, що дуже багато країн роблять ставку на ГМО, не лише США, але і Бразилія, Аргентина, Китай, Індія.

Європа пішла іншим шляхом, там дуже обережна політика. «Перереєстрація кожного сорту і гібрида дуже складна, і навіть якщо Єврокомісія дозволяє вирощувати або імпортувати ГМО, то країни можуть від цього відмовитися. Але Єврокомісія платить фермерам 45 млрд. євро в рік, і таким чином компенсує дещо меншу ефективність виробництва», - підкреслив Лапа.

Але навіть при існуючій законодавчій базі держава може контролювати вирощування і ввезення таких культур і продукції, було б бажання. « Але легше проконтролювати внутрішнє виробництво, ніж продукцію, яка приходить як імпорт, це зробити практично нереально – на митницю завозитимуть як тестові зразки без ГМО, а потім партія буде ГМО-культур. У нас, на жаль, з багатьох питань намагаються дуже жорстко регулювати систему внутрішнього виробництва, а на те, що імпортується, заплющуємо очі. Прецеденти уже є. Всі дають преференції вітчизняним виробникам, а ми навпаки. Свого легко бити», - підкреслює Лапа. 

Та все ж залишається головне питання - куди ми далі рухатимемося, як Україна буде позиціонуватися в глобальному масштабі. Визначатися потрібно, оскільки найгірша позиція – її відсутність. 

Лілія Коваль