Сомалійським піратам, які захопили «Аріану», не потрібні гроші?

Півроку екіпаж грецького судна “Аріана” з 24 українцями на борту знаходиться в полоні сомалійських піратів. Півроку матері нічого не знають про долю своїх синів, дружини - чоловіків, діти - батьків. Зв`язок з моряками відсутній. Востаннє з полоненими вдалося поговорити 25 травня.

Муругова Ганна з сином

- Розмова тривала дві хвилини, - згадує дружина другого механіка судна Ганна Муругова. - І він мене питає: “Ганно, ви про нас забули?” (Їх захопили 2 травня). Я говорю: “Андрію, ну як таке може бути, щоб ми про вас забули?” Тоді він запитав, що ми робимо. Я розповіла, що кожного дня їздимо в представництво МЗС в Одеській області і в крюїнгову компанію. Він сказав: “Ганно, цього мало”. І всі моряки, які до нас приходили, говорили: “Звертайтеся до ЗМІ”. Але в той момент нам пригрозили в компанії, що це зашкодить переговорному процесу, тільки затягне його. Ми всі живі люди, повірили, що якщо мовчання хоч якось наблизить приїзд близьких, то, певна річ, ніхто нікуди звертатися не буде. Ми прагнули уникати преси. А виявилось, що їх юридичний шлях ні до чого не привів.

Після шести місяців дружини і матері моряків “Аріани” провели прес-конференцію в УНІАН і розповіли про свої поневіряння у чиновницьких кабінетах. За останні півроку родичі заручників “Аріани” оббивали пороги Секретаріату Президента, Кабміну, МЗСу, Верховної Ради, СБУ - безрезультатно. Прийшов єдиний лист з СБУ. У ньому повідомлялося, що “штаб із порятунку “Аріани” створений ще в травні місяці, робота ведеться” (правда, про результати діяльності не згадали).

- Сьогодні вранці (29 жовтня) ми вже поспілкувалися з одним із керівників у приймальні Президента. Нічого нового не дізналися, - розповідає дружина полоненого моряка, депутат Одеської міської ради Світлана Фабрикант. - Ми передали вже 4-е звернення на ім`я Президента. На перші три жодної реакції не було. Хоча ні. Була одна відповідь - з розкладом годин прийому приймальні Президента. На жаль, усе.

- До нас приїжджали різні політики. Ми до всіх зверталися, - розповідає Ганна Муругова. - Коли приїжджав Янукович, ми стояли під дощем, підійшли до його охорони, передали два листи. Але - жодних новин. Юлії Тимошенко передавали. Записалися на прийом до Кабміну. 2 години простояли, жодна людина не зайшла, а нас так і не прийняли.

Родичі членів екіпажу “Аріани” закликали українську владу, судновласника і світову громадськість прискорити звільнення судна та екіпажу з полону сомалійських піратів.

 - Хочу звернутися до всіх жінок-політиків, - заявила Ганна Муругова. - Ми дружини, матері. Наші чоловіки - звичайні моряки, працівники торгового флоту. Вони не повинні відповідати за те, що відбувається в усьому світі. Ми хочемо, щоб вони повернулися живими й здоровими. Ми хочемо їх побачити, ми хочемо їх почути. Допоможіть нам у нашій біді. Жахливо, що шість місяців екіпаж знаходиться на судні без зв`язку. Душа болить від неможливості сказати коханій людині, як ти його чекаєш, борешся і боротимешся до останнього.

Ганна Муругова показує сімейний альбом

У Наталії Лупачевої на судні чоловік і син - уся родина.

- Ми втретє приїжджаємо до Києва. Перші дві спроби не вдалися. Не вийшло дочекатися допомоги від нашого керівництва країни, - ледве стримуючи тремтіння в голосі, говорить Наталя. - Ми сподіваємося, що з вашою допомогою нам допоможуть. Ми дуже сподіваємося на зустріч з Петром Порошенком. Він обіцяв нас прийняти. Останнього разу я розмовляла з чоловіком і сином 25 травня. Мені дуже важко. Але я сподіваюся.

Сльози застилають Наталі очі.

В’ячеслав Гніденко - моряк, який знає, що таке сомалійський полон не з чуток. Тільки у серпні одесит В’ячеслав разом зі своїм земляком Євгеном Шаповаловим повернувся додому після чотиримісячного полону на судні “Ханса Ставангер” все біля тих же горезвісних берегів Сомалі.

- Мені шкода, що судно нашої країни (“Аріана”. - Авт.) виявилося “чемпіонами” за тривалістю перебування в полоні. Півроку - це дуже довгий термін. Не мати можливості передати звісточку про себе своїй сім`ї, не можна подзвонити додому - це дуже позначається на стані. Однозначно, хлопцям дуже важко - і психологічно, і фізично. Є інформація, що у них закінчується пальне. Вода поки є, але, швидше за все, це технічна вода. Треба якнайскоріше припинити це психологічний терор для всіх: для членів екіпажу та їх сімей. Я згадую, в якому стані знаходився наш екіпаж. Сомалійський полон - це гірше за табір Гуантанамо.

“Аріана” належить грецькій компанії, яка управляється з Лондона. Всі члени екіпажу - українці, жителі одеського регіону і боцман із Запоріжжя. Балкер перевозив сою з Бразилії на Близький Схід. Судно застраховане. Родичі полонених розповідають, що 14 вересня грецьке керівництво компанії продовжило страховку в англійському клубі. А у екіпажа судна - страховка голландської фірми. Там не йде мова про піратство. Звичайна страховка - від нещасних випадків під час роботи.

- Любі, кохані, найдорожчі наші, почуйте нас. Ми робимо все можливе і неможливе, щоб повернути вас, - звертається до полонених Галина Фют. - Єдине, про що ми просимо - наберіться терпіння. Ми заберемо вас за будь-яку ціну. Ми, одеські жінки, вам це обіцяємо. Це не порожні слова.

Родичі полонених моряків ще в липні намагалися виїхати до Греції, щоб поспілкуватися з грецьким судновласником безпосередньо. Але не вдалося. Нікому не видали візу.

- Нас ніхто не випустив. Боялися самосуду, - вважає Муругова. - Тепер, після закінчення шести місяців, напевно, ще більше бояться.

- Скоро відбудеться матч між Національними збірними України і Греції з футболу. І якщо на той час наших близьких не звільнять, ми дуже хочемо, щоб українська збірна на грі в Афінах нагадала про “Аріану”, - заявляють родичі моряків.

У тому ж крюїнговому агентстві Одеси обслуговується ще 8 суден грецького судновласника. Місцеві жителі пропонують заблокувати їх роботу.

- Може, тоді у нього виникне необхідність викупити це судно, - вважає Світлана Фабрикант. - Якщо на державному рівні нічого не буде прийнято, нам доведеться вдаватися до таких радикальних заходів, самим знаходити економічний вихід з цієї ситуації.

- Без телефонного зв`язку або без фотографій наших чоловіків ми звідси не виїдемо, - запевняє Ганна Муругова. - Якщо нашим чоловікам погано, то нам ще гірше. Тому що ми нічого не знаємо про них. Невідомість породжує все що завгодно.

Дружини й матері моряків розуміють, що процес звільнення з піратського полону досить тривалий. Але сьогодні вони хочуть хоча б почути їх голоси або побачити свіжі фотографії з борту судна.

Ми зв`язалися з директором грецької компанії-оператора судна “Аріана” Спиридоном Мінасом.

- У мене немає новин для вас на цей момент, - почав Мінас.

- Як почуваються моряки, у них достатньо запасів їжі, води, палива?

- Як я зрозумів, у них є вода, їжа, пальне. Ми віримо в це. Але скільки, я не можу сказати. Ми прагнемо зробити все можливе, щоб моряки потрапили додому якнайшвидше. Коли ми говорили востаннє, з їх здоров`ям було все гаразд.

- А коли ви востаннє спілкувалися з піратами?

- Ми розмовляли сьогодні.

- Яку суму викупу вони вимагають?

- Даруйте, але я не можу розповісти вам деталей переговорів. Пірати не люблять говорити про ці речі. Це проблеми крюїнгових компаній. Я не можу називати деталей, номерів. Ви мене розумієте.

- Ви готові заплатити їм?

- Ми завжди готові. Пірати вважають, що українські моряки повернуться. Але я не знаю коли. Це може бути сьогодні увечері, завтра, може бути наступного тижня. Я не знаю, коли. Ми готові. Але невідомо, коли будуть готові вони.

- У чому проблема переговорів?

- Вони (пірати. - Авт.) зараз не готові. Може у них є інші справи. Я не знаю, чим вони займаються.

- Хіба їх основна мета не гроші?

- Я думаю, гроші - це перше, що їм потрібне. Але, може, тим часом вони займаються іншими справами.

- Ви спілкувалися з членами екіпажа?

- Останнім часом ми не можемо спілкуватися з ними. Нам не дозволено це робити. Вони (пірати. - Авт.) відключили всі їхні телефони. Ми робимо все можливе, щоб звільнити їх.

- Дружини і матері членів екіпажу «Аріани» сказали, що хотіли поїхати до Греції і зустрітися з вами, але їм не дали візи. Чому?

- Я не знаю про це. Але ви розумієте, я не займаюся наданням віз. Це не моя діяльність.

Зустріч нового міністра закордонних справ з родичами екіпажа “Аріани” не принесла новин про полонених. Довгоочікуваних фотографій так і не вдалося побачити, телефонного зв`язку поки теж немає. Але міністр закордонних справ України запевнив, що все бере під свій особистий контроль. Конкретних термінів поки не називають.

- Переконали, що працюватимуть. Міністр сказав, що все буде добре, - приречено підсумовує Ганна Муругова.

Анна Ященко