Наскільки ефективно працює інститут омбудсмана в Україні

Завтра Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова представить парламенту свою четверту щорічну доповідь "Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні», після чого заплановано проведення  брифінгу. Так як щорічні доповіді омбудсмана з‘являються досить  рідко (за 10 років парламенту було представлено тільки три щорічні і дві спеціальні доповіді уповноваженого), то ця подія не могла не привернути до себе увагу правозахисної спільноти.

Протягом 10 років ми постійно відчували брак  інформації про діяльність омбудсмана і недостатність  допомоги Уповноваженого жертвам порушення прав людини.  Крім того,  у 2005 – 2007 рр. усі ми були свідками грубих порушень закону з боку уповноваженого, таких як: участь омбудсмана у парламентських виборах на боці однієї з політичних сил та одночасне володіння ним мандатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і мандатом народного депутата України.

Тоді ці негативні тенденції дуже стурбували не тільки українську, а й міжнародну громадськість. Власне, вони спонукали недержавні правозахисні і громадські організації провести  моніторинг діяльності уповноваженого і спробувати дати відповідь на питання: наскільки ефективно працює інститут омбудсмана в Україні? Що можна зробити для покращення становища? Адже стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні не в останню чергу залежить від ефективності  роботи омбудсмана. 

Активне спостереження за діяльністю Ніни Карпачової велося з січня по вересень 2008 р. В його здійсненні брали участь представники 17 громадських організацій із 13 областей України, АРК, міст Києва і Севастополя. Наведу тут лише стислі результати моніторингу діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за період з 1998 по 2008 рік.  Більш детально з інформацією про результати моніторингу  можна ознайомитися тут. 

Українське законодавство

Детальний аналіз Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” дозволяє зробити висновок про те, що українське законодавство менше ніж на 50% відповідає вимогам, сформульованим у Паризьких принципах і Рекомендаціях ПАРЄ № 1615 (2003), закладаючи в Україні підвалини слабкої моделі омбудсмана. У зв‘язку з цим, нас дещо здивувало повідомлення, розміщене на офіційному сайті уповноваженого про те, що ООН визнала повну відповідність інституту Уповноваженого Верховної Ради України «Паризьким принципам» і надала омбудсману України найвищий статус.

Розгляд омбудсманом звернень громадян

Відомо, що основним напрямком діяльності омбудсмана є робота зі зверненнями громадян. За 10 років існування інституції до омбудсмана звернулося більше 700 тис. осіб. При цьому, як засвідчили результати нашого дослідження, щорічна кількість звернень до омбудсмана залишалася приблизно однаковою, коливаючись між 50 і 70 тис. звернень на рік, за винятком 2004 і 2005 років.

Приблизно однакова кількість щорічних звернень до уповноваженого може бути показником як погіршення ситуації з правами людини, так і навпаки – зростання у громадян усвідомлення важливості боротьби за власні права та надії на омбудсмана, як на ефективну інституцію захисту цих прав.

Усі десять років найбільша кількість звернень до уповноваженого ВР стосується порушення громадянських прав. При чому спостерігається динаміка у сторону збільшення кількості таких скарг. Серед них (як у 1998, так і в 2007 рр.) домінують скарги на порушення права на судовий захист, свободу від порушення прав працівниками правоохоронних органів, кримінально-виконавчої системи.

За цей час не змінився ні характер, ні географія порушень прав людини. У списку областей, звідки надходить найбільша кількість звернень, стабільно лідирують східні області. Як у 1999, так і в 2007 р. найбільша кількість звернень до омбудсмана надходила від мешканців Донецької, Дніпропетровської, Луганської областей. Залишається стабільно високою кількість звернень з центрального регіону (Вінницької, Київської, Полтавської областей). Не зменшується, а зростає кількість звернень із західного регіону, серед них домінують звернення з Львівщини.

Основними формами реагування уповноваженого на звернення громадян упродовж усіх десяти років були: перенаправлення звернень до відповідних органів влади (35,2%); надання заявникам роз‘яснень щодо заходів, яких їм необхідно вжити (40,6%). На нашу думку, з огляду на формальне ставлення органів влади до актів реагування омбудсмана, такий засіб поновлення порушених прав, як направлення звернень до відповідних органів влади, є не найефективнішим. Адже адресатом перенаправлених звернень у цих випадках, зрештою, стають саме ті, на кого скаржилися заявник.

Стабільно високою упродовж усього часу залишається кількість відмов омбудсмана у розгляді скарг (в середньому 70%). При цьому провадження відкривалися в середньому по 10,4% справ, а їх ефективність в середньому становила 22%. Відкрито уповноважений інформує приблизно тільки про 3% здійснюваних ним проваджень.

Загальна кількість основних актів реагування Омбудсмана у порівнянні з кількістю письмових звернень ніколи не піднімалася до 1%, балансуючи між 0,08% і 0,3%, а інформаційні запити щодо діяльності Секретаріату Уповноваженого у цій установі сприймаються, як спроба втручання у діяльність омбудсмана.

Фінансування

За 10 років кількість звернень до омбудсмана зросла у 2,6 рази, а кількість виділених з державного бюджету коштів на потреби Секретаріату Уповноваженого – у 8,3 рази. Але виділених з державного бюджету коштів так і не вистачило на відкриття в усіх регіонах України представництв уповноваженого. За 10 років було відкрито по одному представництву у трьох регіонах України: західному, де уповноваженого представляє Кузько В.І.; східному з представником Макаренко Ю.Г і в Автономній Республіці Крим – представник Орловський О.Л. У 2003 році омбудсман називав причиною відсутності регіональних представництв відсутність достатнього фінансування.

За результатами моніторингу були складені рекомендації щодо підвищення ефективності роботи Уповноваженого, з якими познайомитись можна тут.

Людмила Коваль, член комітету з моніторингу дільності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, представник Харківської правозахисної групи

Дивіться також: Сильний омбудсмен. Міф чи реальність?