Неля Полонська: Найбільші перемоги здобуваються без бою

У багатьох країнах світу останніми роками зростає інтерес до такої форми врегулювання конфліктів, як посередництво, котре здійснюється на основі переговорів сторін-учасників спору за участю посередника. За кордоном воно ще відоме як “медіація”.

Статистика засвідчує, що понад 80% конфліктів можна розв’язати у позасудовому порядку. Правильно встановити обставини спору, з’ясувати позиції сторін, поставити слушні запитання, тим самим спрямувавши кожну з них до прийнятного рішення, допоможе посередник.

Про переваги посередництва перед іншими шляхами вирішення конфліктів та про конкретні механізми його застосування, зокрема у сфері інтелектуально власності, розповідає директор Українського центру інноватики та патентно-інформаційних послуг Неля ПОЛОНСЬКА:

Характер конфліктів

Конфлікти у сфері інтелектуальної власності мають певні особливості. Вони пов’язані з порушенням прав на об’єкти інтелектуальної власності: винаходи; корисні моделі; промислові зразки; торговельні марки; комерційні найменування; об’єкти авторського права і суміжних прав, зокрема літературні та художні твори; твори наукового, технічного чи іншого характеру; доменні імена та ін. Крім того, конфлікти можуть виникати у зв’язку з порушенням умов договорів щодо управління майновими правами інтелектуальної власності: ліцензійних договорів, договорів про передачу прав, договорів комерційної концесії тощо. Підставою для конфлікту також може бути неправомірне використання ділової репутації суб’єкта господарювання, в тому числі неправомірне використання комерційного найменування іншого виробника, копіювання зовнішнього вигляду виробу; порівняльна реклама тощо. Права порушуються як цілеспрямовано, так і з інших причин.

Слід зазначити, що конфлікти у сфері інтелектуальної власності є об’єктивним результатом конкурентної боротьби в умовах ринкової економіки. З розвитком ринкових економічних відносин у нашій країні збільшується не лише кількість таких конфліктів, але і їх гострота, зумовлена зростанням рівня професіоналізму сторін, що сперечаються.

Учасники конфліктів

Відповідно до ст. 421 Цивільного кодексу України суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до кодексу, іншого закону чи договору. Саме власники прав намагаються вирішити конфлікти, пов’язані з їх неправомірним використанням. Але з чого починати?

Шляхи вирішення спорів

Особа, права якої порушують або яка має претензію від інших осіб стосовно порушення їх прав, може обрати різні шляхи розв’язання конфлікту: в судовому порядку; в позасудовому порядку шляхом переговорів безпосередньо між учасниками конфлікту; в позасудовому порядку шляхом переговорів із залученням незалежних нейтральних посередників.

У разі розгляду конфлікту в судовому порядку слід очікувати, по-перше, повного задоволення позовних вимог – тоді відповідач зобов’язаний припинити протиправну діяльність; по-друге, визнання прав інтелектуальної власності недійсними, внаслідок чого позивач втрачає права, а відповідач та будь-яка інша особа зможуть здійснювати діяльність, котра до цього вважалася протиправною.

Основний недолік розгляду в суді – чиста перемога і чиста поразка як результат. Обидві сторони зобов`язані підкоритися рішенню суду незалежно від того, згодні вони з ним чи ні. Найчастіше після винесення судового рішення одного рівня слідує звернення до суду наступного рівня.

Внаслідок перевантаженості судів справи можуть розглядатися роками.

Можна спробувати розв’язати конфлікт, не доводячи справу до суду, і сісти за стіл переговорів безпосередньо самим учасникам конфлікту. Але навіть якщо сторони щиро бажають дійти згоди, конфлікт сам по собі вже створює умови для прояву емоцій, а отже, виникнення напруги в безпосередніх стосунках учасників. Ця напруга посилюється з кожною наступною зустріччю. І врешті-решт, настає момент, коли учасники конфлікту вже не здатні дійти згоди – кожна зі сторін “тягне ковдру” на себе, намагаючись отримати якомога більшу користь. У такій ситуації не варто сподіватися на будь-які результативні переговори безпосередньо між учасниками конфлікту.

Хрестоматійним є приклад, коли дві людини сперечалися, кому має дістатися апельсин: тому, хто прийшов раніше; тому, хто старший за віком і більш гідний; або тому, у кого більша потреба ...? Сперечатися можна було безкінечно. І варіантів рішення могло бути декілька. Але тільки-но суперечників запитали навіщо кожному з них цей апельсин, тобто звернулися до їх інтересів, виявилося, що одному хотілося соку, а іншому була потрібна цедра для випічки. В результаті кожен одержав навіть більше, ніж хотів, – все, а не половину.

Цей приклад демонструє, що для успішного розв’язання конфлікту його учасники передусім мають усвідомити свої справжні інтереси, відійти від зайнятих позицій, тобто змінити колишню точку зору, щоб самостійно дійти до взаємовигідної угоди. А скерувати їх до цього може третя сторона. Відомо, що найбільші перемоги здобуваються без бою.

І все ж посередництво

Найефективнішим способом вирішення конфлікту, який суттєво відрізняється від вищезгаданих і має незаперечні переваги, є посередництво, коли до переговорів залучається нейтральна сторона. Саме завдяки участі посередника сторонам вдається самостійно прийняти рішення, що задовольнить всіх учасників.

Посередник полегшує процес спілкування сторін, розуміння позицій та інтересів кожної з них, зосереджує сторони на їх інтересах і шукає продуктивне вирішення проблеми, надаючи сторонам можливість дійти власної угоди. Тобто посередник не приймає жодних рішень щодо спору, а полегшує дослідження обставин справи та сприяє прийняттю можливого рішення по суті спору, яке має задовольнити обидві сторони.

Залучення посередника до процесу переговорів при вирішенні конфлікту дає можливість отримати цілу низку різноманітних результатів і досягти першочергової мети власника прав інтелектуальної власності.

Отже, в більшості випадків, при порушенні прав у сфері інтелектуальної власності, проведення переговорів із залученням посередників слід вважати найбільш прийнятним. Сторони, які обрали саме цей шлях вирішення спору, можуть отримати все, чого бажають і вимагають (згадаймо приклад з апельсином).

Дуже важливим аргументом на користь посередництва є обов’язкова умова збереження конфіденційності щодо інформації, яка стосується предмета спору і не повинна розголошуватися, наприклад, угод, об’єктом яких є ноу-хау.

Слід зауважити, що посередництво і судові розгляди не виключають один одного. Є конфлікти, які можуть бути вирішені виключно в суді. Але суди та взагалі застосування норм законодавства необхідні лише тоді, коли люди не здатні домовитися. Посередництво може здійснюватися як до, так і після подання позовної заяви, а також під час розгляду справи у судовому порядку – до моменту винесення судового рішення.

При цьому:

• враховуючи, що метою посередництва є врегулювання проблеми на взаємоприйнятній для сторін основі та їх примирення, останні можуть продовжувати співробітництво;

• немає ризику отримати неприйнятне для сторін конфлікту остаточне рішення суду, а результати досягаються з найменшим ризиком для своєї інтелектуальної власності;

• сторони зберігають конфіденційність щодо інформації, яку вони не можуть розкривати третім особам (а тим більше – в суді);

•  завдяки участі посередника відсутні негативні емоції, які, як правило, є перешкодою при безпосередніх переговорах між учасниками конфлікту;

• сторони конфлікту можуть отримати результат швидко і без значних фінансових витрат.

Посередництво, крім економічної і моральних переваг, дає змогу сторонам вийти з глухого кута, продемонструвавши високий культурно-діловий рівень, тоді як після судового розгляду все звичайно закінчується розривом відносин та іншими непередбачуваними наслідками.

У Всесвітній організації інтелектуальної власності (ВОІВ) посередництву (медіації) приділяється досить серйозна увага. Зокрема, Центром з арбітражу та посередництва ВОІВ розроблено вже достатньо зразків та методичних рекомендацій щодо процедур проведення посередництва в різних сферах, в тому числі у сфері інтелектуальної власності.

А в Україні...

Посередництво, як засіб врегулювання спорів, отримало належний розвиток і в нашій країні. Вже напрацьований досвід створення в деяких регіонах центрів посередництва, функціонують також такі громадські організації, як Асоціація груп медіації України та Український центр порозуміння. Щоправда, їх діяльність стосується переважно кримінальних справ.

Все більшої ваги набирає посередництво і в сфері інтелектуальної власності. Так, в Українському центрі інноватики та патентно-інформаційних послуг функціонує відділ сприяння вирішенню спорів. До його функцій належать: науково-правове дослідження та порівняльний аналіз об’єктів права інтелектуальної власності, котрі є предметом конфлікту; науково-правовий аналіз договорів у сфері інтелектуальної власності, укладених між учасниками конфліктної ситуації; оцінка вірогідності вирішення питань, пов’язаних з конфліктом, у позасудовому порядку із залучення незалежних посередників; допомога сторонам в обрані та призначенні посередників з відповідним досвідом врегулювання спорів у сфері інтелектуальної власності; безпосередня участь у переговорному процесі із залученням незалежного посередника.

Отже, щоб не марнувати час і зайві кошти на судові розгляди, для розв’язання конфлікту варто обрати посередництво. При цьому, слід мати на увазі, що будь-який конфлікт у правовій сфері інтелектуальної власності необхідно вирішувати невідкладно!

Юрій Кучинський