«Державного антисемітизму в Україні немає», - запевняла депутатів ПАРЄ Юлія Тимошенко. «Те, що ви називаєте, – поодинокі випадки, з якими ми розбираємось», - так прокоментувала прем’єр-міністр занепокоєння європейських парламентарів, озвучене головою Соціалістичної групи ПАРЄ швейцарцем Андреасом Гроссом.

Пан Гросс, зокрема, нагадав про нещодавнє спалення іудейських молитвеників на Глухівській митниці та передачу будинку купецької синагоги (зараз – кінотеатр «Кінопанорама») мером Києва приватній особі. Обидва ганебні випадки сталися із грубим порушенням українського законодавства та за мовчазної згоди влади. Саме відсутність реакції з боку посадовців, попри численні звернення громадськості, зокрема світової, і стала підставою тривоги ПАРЄ щодо повернення в Україну державного антисемітизму, оскільки ксенофобські випади трапляються повсюди, але європейці звикли, що влада швидко реагує на них.

Бридкий випадок із знищенням іудейських молитвеників відбувся у травні минулого року, а за рік до того Глухівська митниця вилучила ящик із єврейськими молитвениками, який прямував до України як подарунок громадянам іудейського віросповідання. На прохання представників єврейської громади повернути предмети релігійного культу керівництво митниці відповіло відмовою та виставило книги на реалізацію. Після того, як молитвеники не були розпродані, відповідна комісія прийняла законне рішення передати іудеям ці книги, оскільки вони є предметом релігійного культу. Але начальник Глухівської митниці не погодився із цим рішенням і наказав зробити інший акт – акт утилізації, ганебний і безпрецедентний. Ось його цитата - «враховуючи те, що книги є виключно релігійною літературою іудейського віросповідання ….. вони  підлягають утилізації».  На думку керівника митниці, передбачена законом у таких випадках експертиза Мінкульту також «не потрібна для іудейських книг».

Молитвеники було цинічно спалено, і полум’я докотилося аж до Страсбургу, віддзеркалившись червоними плямами на щоках прем’єр-міністра України. Чи не згоріла там совість керівника тієї митниці (ми з’ясували його ім’я – пан Володимир Крамаренко), нам не відомо, але єдине покарання, яке він поніс на сьогоднішній час за свій антисемітський демарш, – це позбавлення місячної премії. Видається, що європейці занепокоїлися не дарма.

Що стосується передачі будинку синагоги, на який існує законодавчо закріплена заборона на приватизацію, мером Києва Леонідом Черновецьким – тут дивуватися не доводиться, адже п. Черновецький давно показав, що закони написані не для нього. До речі, прем’єр-міністр відповіла у Страсбурзі і на інші запитання, що стосувалися звинувачень мера Києва у корупції, але депутати чітко відділили проблеми корупції від проблем державного сприяння ксенофобським настроям. Тому протизаконне рішення Київради щодо передачі у приватизацію культового будинку синагоги розглядалося ними саме під кутом зору необхідності невідкладного і рішучого втручання влади в ситуацію, в якій зачіпаються права релігійних громад, зокрема релігійних меншин.

Як складуться долі великого чиновника – мера української столиці, та малого чиновника - керівника Глухівської митниці, що спровокували звинувачення в державному антисемітизмі, – покаже час, але хочеться сподіватися, що на подібні вчинки, якщо вони трапляться, буде миттєва реакція з боку української влади. Тоді представникам нашої держави не доведеться червоніти на високих європейських форумах.

Марія Прус