«Помаранчевий» митник з Донеччини шкодує, що в 2004-му був за Ющенка

Колишній працівник Донецької митниці пройшов 14 судів, доводячи незаконність свого звільнення

Нещодавно в Києві оголошено рішення Вищого адміністративного суду України, який скасував рішення кількох судів Донецька і Горлівки, пов`язані із звільненням з Донбаської регіональної митниці колишнього старшого інспектора митної варти Вадима Лигіна.

Сьогодні через суд Лигін намагається відновитися на службі, а також відсудити у митниці 250 тисяч гривень моральної шкоди.

Своє звернення в ЗМІ колишній митник мотивує глибоким переконанням: така історія повинна мати розголос. Тому що, наголошує він, «здолати поодинці той розгул корупції неможливо». При цьому Лигін зазначає, що, починаючи боротьбу з митницею і прокуратурою, ставив себе і свою сім`ю під удар. Говорить, що «на словах» теж загрожували з ним розправитися, чого він і до цього дня не виключає.

...У митниці колишній інспектор пропрацював 8 років, коли настали президентські вибори 2004 року, що стали поворотними в його кар`єрі та житті. На виборах він був за Ющенка і проти агітації в рідній державній структурі за Януковича.

Своє тодішнє звільнення Лигін вважає політичною розправою.

Після першого звільнення Лигін відновився на роботі через суд. Але був повторно звільнений за «намальовані» прогули. Крім того, його понизили на два звання на посаді.

Відповідні формулювання в трудовій книжці явно не додали перспектив куди-небудь влаштуватися. Опинившись викинутим на вулицю без коштів для існування, він все-таки вирішив, що справедливість є, і став за неї боротися.

Вищий адміністративний суд України (ВАСУ) в березні цього року у Лигіна був чотирнадцятим. До нього протягом неповних чотирьох років були ще тринадцять, з яких п`ять – суди з прокуратурою.

На сьогодні Лигін, по-перше, довів незаконність першого звільнення, і у ВАСУ виграв касацію по другому звільненню.

По-друге, суди всіх інстанцій визнали накладення стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність незаконним.

По-третє, він довів, що рішення проти нього судів першої інстанції по касаціях про незаконне звільнення (центрального-міського суду м. Горлівки і Апеляційного суду Донецької області) виносилися з порушенням норм процесуального права.

По-четверте, оскаржив ухвалу прокуратури про відмову порушувати кримінальну справу щодо порушення його прав. (Суддя відмінив ухвалу помічника прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи, і справа була направлена до прокуратури для додаткової перевірки тільки після третього розгляду справи в суді!).

На даний момент, після рішення ВАСУ, Лигін знов є позивачем до Донбаської регіональної митниці щодо свого незаконного (повторного) звільнення.

У стриманій, але твердій манері Лигін детально розповідає про перипетії своєї тяжби з митницею, прокуратурою і судами, підкріплюючи свої твердження копією того чи іншого документа, які в зібраному вигляді є важкою текою.

З розповіді В.Лигіна:

«...Вищий адміністративний суд відмінив рішення суду першої інстанції, які виносилися з грубим порушенням норм процесуального права. Зокрема, було допущено, що диктофонні записи, які були зроблені мною офіційно з попередженням всіх присутніх, не залучалися до матеріалів справи (а вони вказують на порушення посадовцями митниці ряду статей Кримінального кодексу).

... ВАСУ також відмінив рішення суду першої і апеляційної інстанції, суть якого полягала в тому, що мені було відмовлено у відновленні на роботі. Це було вже друге незаконне звільнення, тоді як рішення про незаконність мого першого звільнення було підтримане і прийняте на мою користь судами всіх інстанцій – від першої до касаційної. Але в митниці мені сказали: «Хоч ми не праві, але нерви тобі попсуємо».

... Свідки, які проходили за матеріалами справи, яких я просив представляти мої інтереси в суді, тобто надавати свідчення, під різними приводами були звільнені з митниці.

... Це вже 14-й суд, і все що відбувалося – указує на упереджене ставлення, і як заявляла митниця, все це йде через те, що я активно підтримував «помаранчеву» революцію, що підтверджується диктофонними записами.

...На певному етапі я зрозумів, що працювати не дадуть, написав заяву і розірвав трудовий договір з Донбаською регіональною митницею. Проте була дана злочинна команда керівника Р. не приймати заяву по цій статті, що призвело ще до порушення двох статей Кримінального кодексу – 172 і 173. У результаті сфальсифікували і звільнили за прогули, оскільки були змінені й підтасовані документи. Сьогодні в суді було вголос визнано, що в матеріалах справи дійсно є дві мої ідентичні заяви на звільнення, але з різними резолюціями. Тобто одна – оригінал, а друга – сфальсифікована шляхом службової фальсифікації.

Хочу акцентувати увагу на тому, що прокуратура Донецької області і прокуратура м. Донецька покривають кримінально карані діяння посадовців Донбаської регіональної митниці - у мене є документи, які підтверджують дані факти. Зокрема, я одержав ухвалу помічника прокурора м. Донецька, який відмовив у порушенні кримінальної справи щодо посадовців Донбаської регіональної митниці, з даною ухвалою я не погодився і подав скаргу у Ворошиловській районний суд м. Донецька. Проте тільки після третього розгляду справи, суддя відмінив ухвалу помічника прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи, ісправа була направлена до прокуратури для додаткової перевірки. Але в результаті, коли з прокуратури Донецької області справа була передана назад в місто, вона повернулася до того ж помічника прокурора, який, я вважаю, і припустився службової халатності, за що, власне, має притягатися до відповідальності.

Ухвала суду про задоволення моєї скарги на відмову прокуратури порушувати кримінальну справу щодо посадовців Донбаської регіональної митниці набула чинності 20.12.2007 р., оригінал – у матеріалах справи. Це рішення прокуратура вже не оскаржила. Але саму справу розглядає той же помічник прокурора П., тобто «все стоїть на місці».

На запитання про свої подальші дії Вадим Лигин відповідає, що розуміє: у Донецькій області навести порядок досить таки складно, «тому що простежується корупційний зв`язок усіх рівнів».

Зокрема, він свідчить: «Прокуратура Донецької області була своєчасно попереджена про підготовку щодо мене злочинних дій з боку посадовців митниці, і вона нічого не зробила, щоб всі ці порушення відвернути. Я вважаю, що прокуратура не діяла, оскільки існує така зв`язка між нею, митницею, судами, де пропадають документи, затираються або зникають записи. Або, наприклад, коли приїздять свідки, і всупереч порядку - опитати їх і відпустити - суд цього не робив, тобто порушував моє право на надання доказів у суді, як сторони».

Розмова з Вадимом Лигіним вийшла довга, з докладним описом деталей судових розглядів, навести які в публікації в повному обсязі не видається можливим. Водночас колишній митний інспектор передав редакції теку з копіями всіх документів, що відображають його історію, а також копію диска з усіма аудіозаписами, що мають відношення до справи.

- На що Ви претендуєте, якщо після рішення ВАСУ і нового розслідування перша інстанція таки визнає, що Вас звільнили незаконно?

- Мене повинні відновити в митниці. У разі відновлення повинні заплатити середній заробіток за вимушені прогули. Я вважаю, що згідно з Кодексом законів про працю, після винесення ухвали ця сума повинна бути утримана з керівника підприємства, яка була організатором цих незаконних дій. Посадовці митниці все це виконували, а прокуратура не відвернула протиправних дій.

- Ви висуваєте якісь додаткові вимоги?

- Так. У зв`язку з тим, що ці дії мали цілеспрямований характер, були неодноразовими і зазначається, що вони були спрямовані саме проти мене, що призвело до страждань моєї сім`ї, яка була викинута на жебрацьке існування (всі ці роки доводиться жити на зарплату дружини – шкільної вчительки української мови і літератури), мною на підставі повторності була виставлена сума в 250 тис.грн. моральної шкоди. Я її обгрунтовую повністю всіма документами, які є. Сума - до Донбаської регіональної митниці. Моя кар`єра була поставлена під удар, я втратив можливість просування по службі, тобто, крім того, що я був відкинутий за межу бідності, так ще і стаття звільнення – за прогули – не дозволяє мені нікуди влаштуватися.

- Тепер Ваша справа іде до Донецького окружного адміністративного суду. Що Ви думаєте з приводу її судової перспективи?

- Все, про що я говорив, є в матеріалах справи. Тому я думаю, що суд після повернення справи розгляне її в найкоротші терміни, передбачені чинним законодавством, а саме протягом двох місяців. Думаю, що в даному випадку суд вже враховуватиме і те, що навіть рішення Донецького апеляційного адміністративного суду були скасовані, тобто вони не грунтувалися на законі. Я довів, що закон справді на моєму боці.

- Ваші адвокати теж упевнені в цій позиції?

У мене не було можливості найняти адвоката. Щоб захистити себе від цього беззаконня, я був вимушений вступити до Юридичного інституту Харківського Національного університету внутрішніх справ, який успішно закінчив у грудні 2007 року, і тепер є дипломованим юристом. Добре, родичі допомогли з оплатою навчання і поки що не вимагають повернення боргу.

- На що Ви живете?

Продовжую жити за рахунок дружини, влаштуватися неможливо - стаття в трудовій книжці не дозволяє цього зробити. До речі, проти нас був ще один суд, тобто тиск був з усіх боків: ЖЕК подавав позов на дружину, як на злісного неплатника житлово-комунальних платежів. Просто я, працюючи ще в митниці та бувши селищним депутатом, виступав за те, щоб квартплата відповідала реально наданим послугам – за це мене люди обрали. І цей суд – вже п`ятнадцятий - також ухвалив рішення не в нашу користь. Але після двох років розгляду, зрештою виявилось, що у нас не те, що боргу немає, а є переплата в 505 грн.! За це мені заплатили 400 грн. моральної шкоди. Але бажання подавати до судів і битися поодинці у мене, чесно кажучи, вже відпало.

- Але якщо Ви вважаєте, що постраждали з політичних мотивів, то чому не шукали допомоги?

- Шукав. Я чотири рази письмово звертався в Секретаріат Президента – і в громадську приймальню, зокрема. Відповіді були такі, що справи надходять до того ж органу, на який я скаржуся. Можливо, закон про звернення громадян не дуже ефективний, і це призводить до його порушення з боку гаранта Конституції.

Вийшло так, що коли кандидатові в Президенти потрібна була допомога, то я допомагав йому стати Президентом. Але сьогодні він - чотири роки Президент, а я – безробітний. І, як я жартую серед колег, я опинився в ситуації, як під час Великої Вітчизняної війни: люди йшли під великими гаслами, а їм тільки обіцяли, що буде підтримка...

- Що Ви маєте на увазі?

- Президент говорив, що підтримуватиме всіх, хто незаконно звільнений. Так я хочу сказати, що при Президентові Ющенку мене звільнили повторно за те, що я працював на нього – прямо на диктофон мене звинувачували, що я працюю на майбутнє «помаранчевої» революції. Я, виходить, як боєць тієї дивізії, яку кинули на танки, а потім забули. А ти як хочеш – так і розбирайся. Допомоги ніякої. Уявляєте, повірити – і залишитися без роботи. Тепер, звісно, вже шкодую. Адже те, що зі мною сталося, я вважаю політичною розправою, мене звільнили саме за те, що я його підтримував на виборах.

- Але після рішення ВАСУ у Вас знову є шанс – похід за правдою ще не закінчений. До того ж є і інтерес: все-таки 250 тисяч.

- (Пауза)... Мій син збирав пляшки, щоб купити собі морозиво.

Розмовляла Олена Милосердова