Хроніки секретомахії, або X-files по-українськи

СЛОВО

Відпочатку, самі розумієте, було Слово. Слово було явлене народові в інавгураційній промові новообраного Президента України Віктора Ющенка на Майдані Незалежности 23 січня 2005 року. І торкалося теє слово високих матерій демократії, верховенства права, рівності всіх перед законом, "чесної і моральної" (це не жарт – О.С.) влади, поборення корупції. А також, звичайно, констатації європейського майбутнього України. Тоді, пам`ятаємо, Україна розчулилася.

На нову нагоду зворушитися довго чекати не довелося – вже за тиждень, 28 січня 2005 року, Президент, попри всі майданні запевнення, продовжив недемократичну, неправову і незаконну, нечесну і неморальну, геть неєвропейську, але натомість дуже візантійську (себто, у контексті, геть непрозору і корупціємістку) практику своїх пріснопам’ятних попередників, видавши Указ №116 під незаконним грифом обмеженого доступу "не для друку".

Поясню, нелегітимні грифи обмеженого доступу я, на свій розсуд, класифікую на:

а) абсолютно нелегітимні (незаконні) – себто не передбачені жодним нормативно-правовим актом, як то:

- "Опублікуванню не підлягає", далі - "ОНП" (активно застосований, як каже практика, Президентами),

- "Не для друку", далі - "НДД" (що є традиційно милим для вітчизняних урядів);

б) "квазілегітимні" – так званий "для службового користування" (ДСК), використовуваний не на підставі закону (законодавчого акту), як того вимагає і ст.19 Конституції України і Закон України "Про інформацію", а на підставі підзаконного нормативного акту – постанови Кабінету Міністрів України.

ДІЛО

31 січня 2005 року на сайті "Майдан" було розміщене відкрите звернення співголови Харківської правозахисної групи Євгена Захарова до Президента України В.Ющенка щодо припинення практики незаконного засекречування нормативно-правових актів. Під зверненням тільки через сайт "Майдан" зібрано 600 підписів.

Тобто, за схильності до святкувань, цей день можна вважати датою започаткування постійної кампанії "Майдану" "Право на Правду".

Прямим наслідком піднятої інформаційної хвилі та надсилання звернення на адресу Глави держави стало різке зниження і подальше припинення Президентом незаконної практики - якщо протягом січня-березня 2005 року Віктор Ющенко видав 39 "секретних актів", то за решту року – тільки 4, а останній "достовірно відомий науці" факт такого неподобства зафіксовано 3 квітня 2006 року.

ПІСЛЯСЛОВО І НОВЕ ДІЛО

Наслідками подальшої кількарічної боротьби правозахисників із засекреченістю державної машини стали:

- Фактична відмова Президента України, Кабінету Міністрів України від видання актів під нелегітимними грифами обмеженого доступу ОНП та НДД;

- Різке зменшення кількості правових актів, що видаються Президентом України та Кабінетом Міністрів України під "квазілегітимним" грифом обмеженого доступу ДСК;

- Відмова (оприлюднена чиновником секретаріату) Президента України від видання будь-яких актів з будь-якими грифами обмеженого доступу;

- Письмове офіційне визнання Міністерством юстиції незаконності використання грифів ОНП та НДД;

- Письмове офіційне визнання незаконності використання таких грифів, висловлене Службою безпеки України;

- Примушення держави до перегляду своєї "генеральної лінії" стосовно застосування обмежувальних грифів.

Беру на себе сміливість стверджувати, що все це стало наслідком саме зусиль правозахисників, "Майдану" та, у першу чергу – тих громадян, що відгукнулись на наші заклики. Щиро дякую, без ваших зусиль нічого б не було. Це – ваші перемоги.

Я також маю за честь подякувати Міжнародному фонду "Відродження" за підтримку низки дотичних проектів "Майдану" з теми права на доступ до інформації, важливість і своєчасність якої годі переоцінити.

"ПРАВО НА ПРАВДУ" ЯК "ФРОНТ РОБІТ".

На сьогодні кількість актів з грифом ОНП, що її видає пошукова система, складає 1088 (крім Президентів і Кабмінів "відмітилася" також Національна комісія регулювання енергетики та на сьогодні вже, на щастя, покійна Президія Верховної Ради УССР. Число актів НДД – 1465 (крім Кабміну та Президента Кучми, тут серед порушників бачимо Державну комісію [тепер - Держдепартамент] з питань виконання покарань, Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Міністерство аграрної політики, Міністерство охорони здоров`я, Міністерство фінансів, Національний банк України, а також ту ж саму Національну комісію регулювання електроенергетики). Всі ці акти залишаються незаконно прихованими від суспільства; можна стверджувати, що "триваюче" правопорушення, позаяк грифи ОНП та НДД є незаконними (і це офіційно визнано) – продовжує скоюватися тут і зараз – допоки всі ці акти не буде оприлюднено.

Залишаються неоприлюдненими, зокрема, кільканадцять актів уряду Януковича (першого явлення), назви яких промовляють самі за себе, наприклад:

- Постанова № 1210 від 06.08.03 "Про обслуговування будинками відпочинку "Конча-Заспа" та "Пуща-Водиця" окремих категорій осіб та пенсіонерів".

- Постанова №838 від 05.07.04 "Про затвердження переліку підприємств, що звільняються від сплати земельного податку у 2004 році, і розмірів їх земельних ділянок" (з усіма подальшими змінами і доповненнями).

- Розпорядження №131-р від 12.03.03 "Про передачу цілісних майнових комплексів військових санаторіїв".

- Розпорядження №372-р від 20.06.03 "Про реалізацію нерухомого військового майна СБУ".

- Розпорядження №480-р від 06.08.03 "Про митне оформлення та реєстрацію тракторів, що надійшли на адресу санаторію-профілакторію ЗАТ "Золоті Піски".

- Розпорядження №543-р від 27.08.03 "Про дозвіл на вивезення за межі України автомобіля.

- Розпорядження №22-р від 20.01.04 "Деякі питання оплати праці суддів".

- Розпорядження №23-р від 20.01.04 "Деякі питання оплати праці прокурорів і слідчих органів прокуратури".

- Розпорядження №196-р від 11.03.04 "Про передачу Державному управлінню справами повноважень з управління пакетом акцій ВАТ "Готель "Дніпро".

- Розпорядження №397-р від 18.06.04 "Про передачу конфіскованих за рішенням суду транспортних засобів".

- Розпорядження №694-р від 08.10.04 "Про передачу об`єктів оздоровчого призначення".

- Розпорядження №931-р від 22.12.04 "Про передачу державних резиденцій №6 і 8.

Залишаються непритягненими до юридичної відповідальності ті, хто незаконні акти незаконно застосовував до правових актів. На мою думку, суспільство тут може піти на певний компроміс, не вимагаючи юридичного переслідування конкретних посадовців – за умови повного розкриття, і то – найближчим часом, всього масиву протиправно прихованих від нас актів влади. Підкреслюю – не йдеться про відповідальність за корупційні діяння, скоєння яких можуть засвідчити "секретні матеріали". То є справа принципова, справа громадянська.

Залишається проблема грифу ДСК: як взагалі принципове питання дуже сумнівної законності застосування державою обмеження, передбаченого не законом, так і вельми активна і широка відповідна практика державних органів.

Крім того, існує небезпека, що внаслідок прийняття розанонсованої постанови КМУ (як результату дворічних "аналізів" та "експертиз") вийде пшик у вигляді надання переважній кількості "секретних матеріалів", що нині ховаються під грифами ОНП та НДД, грифу ДСК.

Не прийнято новий закон "Про інформацію", котрий раз і назавжди зняв би проблему, встановивши, що єдиним видом непублічної державної інформації є державна таємниця.

Врешті, держава, в особі своїх інституцій та речників, дотепер всерйоз вважає, що має право на "конфіденційну інформацію, що перебуває у власності держави", не помічаючи засадничої абсурдності претензій найманого менеджера на якусь "конфіденційну власність" під час виконання службових обов`язків на службі у суверена-працедавця. Довести протилежне – задля реального громадського контролю, і, відповідно, реального народовладдя у правовій державі – актуальне завдання. Шлях широкий.

Олександр Северин, к.ю.н., правовий радник ВГО Альянс "Майдан"