Відголоски трагедії

28 листопада в стінах Інституту філології Київського національного універсиету Тараса Шевченка відбулася подія, яка ще раз підтверила життєздатність слів «Пам`ять вічна, пам`ять світла…». Полум’я  свічок, які тримали  в долонях діти та їх батьки, студенти і викладачі,  відтінювало дитячі  мрії, зображені на картинах. Під зворушливі звуки пісні «Летіла зозуля» згадувалося і про минуле, і про долю країни, і про долю Людини в цій країні. «Як важко примиритися з твоєю долею, моя Україно» - написала художниця .  І саме такі події в культурному житті  свідчать, що все ж примирення й очищення відбувається.

На виставці представлено творчий доробок гуртку народного розпису Київського Палацу дітей та юнацтва.

Серед блиску сотень свічок лунала краса, краса народних пісень у виконатнні хору «Роксоланія» та краса справжнього українського мистецтва, твореного руками маленьких громадян нашої держави. Нехай у цих юних художників уявлення про сумний привід виставки ще досить наївні, але в їх перших інтерв’ю телевізійникам на цій презентації з дитячих вуст звучала однозначна оцінка того страшного лиха, яке заподіяв українському народові тодішній злочинний режим. Подібні заходи стають акціями пробудження нашої громадянської позиції та вибудови національної ідеї, особливо у світлі боротьби останніх років за міжнародне визнання геноциду проти народу України. Але найбільше їх значення у вихованні дітей,  у формуванні ставлення до історичної долі своєї землі. І величезну роль у цьому відіграє образотворче мистецтво якому причащаються учні в Київському Палаці дітей та юнацтва, адже воно лікує молоді душі, відроджує їх до краси.

Гурток декоративного розпису в Київському Палаці дітей та юнацтва  працює вже більше десяти років де його веде професійний педагог і вчитель, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України Ольга Шинкаренко. Її вихованці приймають участь в безлічі фестивалів дитячої творчості в Україні та за її кордонами. Постійно відкривають для себе нові види і техніки прикладного мистецтва, серед яких аплікація і витинанка, писанка і декоративна графіка. Наполеглива праця і творчий пошук неминуче приносять свої плоди. До таких здобутків можна віднести дипломи за перемоги в мистецьких конкурсах „Бітола” (Македонія), „Підводні фантазії” (Донецьк), „Чарівна книжка” та „Нові імена”. Учні Ольги Володимирівни ставали призерами міжнародних арт-проектів у Відні (2007), у м. Варна (2006), Будапешт” (2005), „Зоряний Семеіз” (2005). А в майбутньому обов’язково будуть нові й нові вершини.

Представлені в експозиції роботи дітей виконані на абсолютно різні теми, але об’єднані єдиною ціллю – стати духовним дарунком усім жертвам голодомору. В них багато сонця, яскравого кольору та сміху – усього того, чого були позбавлені їх однолітки в далеких чорних 1932-1933 роках. Від дитячих розписів ллється безтурботна радість юних майстрів. І дай Боже, щоб на картинах маленьких художників ніколи не було навіть крихти того горя, про яке ми згадуємо в ці дні.

Дмитро Шинкаренко, мистецтвознавець